Я до щастя не маю хисту
То занадто поважна річ
Для тендітної мазохістки
З пересипаних сном узбіч.
Я до щастя не маю вдачі,
То занадто складна мета,
Як кохання за фібоначчі
Від байдужості вироста.
Той характер важкий як плюмбум,
І який тут, до біса, хист,
Як на кожній строкатій клумбі
Я знаходжу собі нарцис.
Хоч дрібненький блідий бутончик,
Хоч довершений елемент,
Та отразу потрібно конче
Закохатися в нього вщент.
Щоб терпіти його свавілля,
Щоб пірнати разом у сни,
І розбещене рокабілі
У панчохах утяти з ним
По розпечених злістю площах,
По безжально жорстких цвяхах,
Я біжу, розгубив галоші,
Тільки кров по слідах стіка.
Я до щастя не маю хисту,
То кебета цілком чужа,
От і мучиться промениста
І цнотлива моя душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469167
Рубрика:
дата надходження 29.12.2013
автор: Fragola