Гей, козаче, веселий приймаче!
Не журися, не печалься
У полоні вражім.
Гей, козаче, веселий чумаче!
Не корися, схаменися –
Хай мати не плаче.
Гей, козаче, чубатий байраче!
Не хилися від наруги –
Хай вороний скаче…
Гей, козаче, гордий отамане!
За тобою іде військо,
Війська, як тумани…
Народиться воно з поля,
Із димів та згарищ,
Що віються Вкраїною,
Ворог – не товариш!
Твої друзі дух та воля,
А товариш – правда.
За правду, та честь, та совість
Нині твоя варта.
Ми на тебе покладаєм
Всю нашу надію;
Про свободу, честь та совість
Стара мати мріє…
І жона твоя і діти
Десь тебе чекають;
Та надію, козаченько,
Всі на тебе мають.
Торуй дух свій, торуй совість,
Та свій шлях далекий;
Пам’ятай, що вдома діти,
На даху - лелеки…
Не барися та вертайся –
Там тебе чекають;
Та сумної на покуті
Пісні вже співають.
Повертайся та не гайся,
Неси добру звістку;
Щоб (нарешті) (у своїй хаті) на покуті,
Як господар сісти!
(15 грудня 2013 року) Л.Б.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469221
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.12.2013
автор: Людмила Богуславська