***
Все більше зменшується вік.
Все ближче місяць лютий.
Десь випав сніг під Новий рік.
десь все, як має бути,
стоїть притрушене в снігу.
І в кожному будинку
складають мешканці нудьгу
під лісову ялинку.
***
Кому не снилось на віку
вмирати за народ?
Що легше – дати жебраку,
чи падати на дзот?
***
Ми всі до дна землі Господні діти.
Але немає в тому дивних див,
що кожен проживає в тому світі,
який своєю вірою створив.
***
Здобутки від нестатків своєрідні.
Нема взірця, що служить за зразок,
ні зиску від церковної обідні,
ні користі з прочитаних книжок…
Одним багаті,– [i]коли люди бідні,
то скільки в них не пройдених стежок.[/i]
***
Такі ми биті і такі негорді,
що все забронювали в небесах.
Та не застрягти б на вузьких стезях,
де карма б’є однаково по морді
і того, що прославився в народі,
і тих, кому ганьба встеляє шлях.
***
Не буде менше, ніж дарує Бог,
не буде більше, ніж дає надія,
не щезне те, що вітер не розвіє,
немає краще щастя багатьох,
немає гірше, ніж міраж на двох,
що кличе безнадійніше, ніж мрія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469359
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 30.12.2013
автор: I.Teрен