я тисну на білі клавіші.
я — кома! я завше стомлена!
ти стала на ніготь зухваліше
сідати мені на голову.
червоні свої лічиш камені.
рубінові — до гесонітів...
доцент ставив п`ять на екзамені
за те, що відтворюєш світло.
коли сутеніє, виглядую,
айфон чи розряджений/вимкнений?
вікно розмалюю помадою,
натомість куплю тобі іншу.
нову підшукаєш компанію,
питань не зумію поставити.
вертайся додому, яка не є,
без сумки/роззута/роздягнена.
боявсь не зморить тебе голодом,
натомість, ділився із песиком.
а потім собачою мовою
мені він читав гуморески.
дивилися фільми на дисках
і бачили лиця знайомі.
оголене, миле дівчисько,
чи збудиш, як спатиму в комі?
та знову ім'я твоє в титрах
у головній ролі, хтось там іще.
раніше не так плутав літері,
лупцюючи пальцями клавіші.
душі не здавалося лоскутно:
плелася, звала на оглядини.
снодійне подіяло вдосвіта,
та я вже ширяв над кімнатою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469374
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2013
автор: Митрик Безкровний