Зникає все, чим дорожив,
В тінь сходять всі, з ким поруч жив,
Роками по життю ходив,
Невдачі й успіхи ділив.
Зійшов у тінь найкращий друг,
Побільшало моїх недуг,
Життєвих прикрих чорних смуг,
Спадає оптимізму дух.
Коли я був ще молодим
Не дорожив тоді нічим,
Приємним був і спирт і дим
Й незчувся став коли старим.
Від злих хвороб, від горя й бід
Колись і я залишу світ,
Зійду за іншими услід,
Не написавши заповіт.
Грошей, багатства не знайдуть,
Мене тихенько проклянуть,
В рівчак ногою тіло пхнуть,
З досади плюнуть й розітруть.
Бо можу тільки побажать,
Любити світ, страждать й кохать,
Ніколи немочі не знать
Нащадків по собі лишать.
Хай всіх знаходить знов і знов
Надія, віра і любов
Для доброти міцних основ
Людських учинків і розмов.
Зникає все, такий закон,
Окрім Всевишніх заборон
На вічну пам`ять, вічний сон
Й людського розуму сезон.
04.07.03.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469447
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.12.2013
автор: Георгій Федорович