Прадавній парадокс цим світом править.
(Так хочеться втулити риму „кров”.)
І лиже руки песиком НенАвисть,
Зненацька конвертована в Любов...
У хащах лісових чекає Мавка,
А те щеня... Ото вчепилось, бач!
Метляє пишним хвостиком і дзявка...
Але ж було пантерою, пробач...
Тікало від розлючених кайманів...
В полоні африканської весни
Чекало, десь на дереві в савАнні,
Таких необережних зебр смачних...
Нарешті, ми добралися до суті
І просимося думкою в політ...
Як важко стати добрим, після люті,
І знову закохатися в цей світ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469530
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.12.2013
автор: Віктор Банар