Синій кінь десь в тумані бродить…
Грива сяєвом мерехтить.
Із прийдешнього долі знаходить,
Бачить суть. Ворожить на мить.
Хто покаявся – всіх прощає.
Вічність – в синіх його очах.
Рік Новий усім передвіщає.
З білом снігом, мов крил розмах!
З полуницями, з жовтим листям,
З новим злетом стрічань-прощань…
Скоро… Скоро… Щоби збулися
Найтаємніші із бажань!
Синій кінь… А чи синій потяг
З міліонами кінських сил?
Набираєш ти швидкість року.
Не мини! Зупинись! Спаси!
Пасажирам дай щастя – без міри!
Сміху! Радості! Доброти!
Миру! Злагоди! В краще – віри!
Між серцями зміцни мости!
Не спіши! Зупини на хвилину
Свій стрімкий у вічність забіг!
Зазирни в очі – кожній людині!
Дай нам щастя! Мені, і тобі!
************************
Синяя лошадь – синий вагон.
Жизнь продолжается. Поезд. Перрон.
Встречи-прощания. Что унывать?
Пообещай мне – не исчезать!
Синяя лошадь – диво из див.
Неудержимо, всех победив,
Мчится навстречу, сбруей звеня!
Свяжет навечно тебя и меня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469592
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2014
автор: Ірина Лівобережна