В ОСВІТЛЕНІ ДИВЛЮСЯ ВІКНА



І  знов  мені  у  ніч  глуху  не  спиться.
Пізнавши  перевагу  трав  над  БАДом,
Смакую  чай  із  м’яти    і  кориці
Вприкуску  з  білосніжним  рафінадом.

Малює  ніч  сюжети  безпросвітні,
Не  ваблять  сквери  темні  неласкаві.
Люблю  в  освітлені  дивитись  вікна,
Ті,  що  заснули  –  зовсім  нецікаві.

У  когось  люстра  хвастає  вогнями,
А  там  –  рухомі  тіні,  мов  на  сцені:
Чи  возяться  із  пізніми  гостями,
Чи  з  приступом  настирної  мігрені.

Чи  грішник  чує  неминучу  кару
Й  свою  свідомість  заливає  трунком?
А  в  тім  вікні  ще  зовсім  юна  пара
Злилась,  мені  на  заздрість,  в  поцілунку.  

Якийсь  дивак,  десь    загубивши  спокій,
Крізь  непомітне  в  жалюзі  забрало
В  моє  вікно  налаштував  бінокль.
Іще  цього  мені  не  вистачало…  

01.01.2014
(фото  з  інтернету)






адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469715
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2014
автор: Галина_Литовченко