Ніколи не пізно мріяти,
Жити, кохати, співати пісні.
Наша доля - втрачати й знаходити,
Ми ідемо чудними дорогами в сні.
Ти чекаєш, всю вічність, на неї,
А вона, в свою чергу, на тебе.
І маленька прикраса на шиї
Увібрала всі радощі в себе.
Вона любить шовкові тканини.
Ти обожнюєш звуки моторів.
Механізми маленькі складають в великі машини.
Вам ніхто не диктує законів.
Настрій їй губить холодна зима,
Ти ж по-життю - флегматик.
В коханні натхнення знаходить вона,
Тебе ж утішає годинника тік...
Коли закохаєшся й щось зрозумієш,
Вона, врешті решт, припинить у відчаї нити.
Я знаю, вихід ти завжди знайдеш,
Адже поки живий, ти змушений жити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469743
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2014
автор: Магура