Біліє над годовою.
Вже ранок.
Вже треба йти додому.
Ні !
Не треба.
Побудь зі мною ще хоч трохи.
Не покидай мене самого.
В цьому світі дивних і тіней і морів.
Не залишай мене на самоті.
Не став мене віч-на-віч до цього безладу думок.
Твоє тіло яке поруч.
Ось моя протиотрута.
Від поглядів не потрібних, і хвилі бездоганно сформованих недоброзичливих думок.
Я захищу тебе як тільки зможу.
Стану плащом або стіною.
Все як тільки побажаєш ти цього.
Будь-ласка, давай залишимось тут.
Поруч.
Один навпроти одного.
Лиш ми.
І хай всі зачекають.
Ми і вдвох все зможемо.
Ти тільки довіряй і вір мені.
Ми зможемо.
Повір ти в це.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469744
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2014
автор: Тарас Кротов