Заблукала Маша в лісі,
Бачить хата на узлісі,
Дах в червоній черепиці,
Де ж напитися водиці?
Йде Ведмідь весь волохатий,
Зупинився біля хати,
Зупинився і пита:
«Хто ж ти будеш – отака?
Прокричала, там, сорока,
Ходить дівка одинока,
Навкруги тут небезпека,
Це ж тобі не дискотека,
Тут вовки і дуже злі,
Леви…, повзуть змії по землі,
Ти ще оком не моргнеш,як у зуби попадеш,
І ніхто вже не врятує,
Тут така братва…, що «взує»,
Ох, Ведмедик, волохатий,
Добре, що на мене ти… натрапив,
Відведи мене до хати,
Дуже буде рада мати…,
Господиня у оселі не завадила б мені,
Прибирати у берлозі, готувати на вогні,
Полюбляю я смачненьке,
Солоденьке, все гарненьке…,
Пиріг з медом віддаси,
І тоді що хоч – проси…,
По дорозі на пень сядеш,
Та шматок собі дістанеш,
Як до хати доведеш,
Весь пиріг і забереш…,
Ти мене, краса, не чула…,
Господинею тут би була…,
Ця барлога – мила, тепла,
Ще й у лісі… і дотепна…,
Місця кращого немає,
Поляну сонце заливає,
Різні ягоди ростуть,
Ведмеді ладу не дадуть,
Пропозиція хороша,
Та тяжка у мене «ноша»,
Ти до хати доведи,
Дозвіл матері візьми,
Твоя взяла, сідай на спину,
До захід сонця, мабуть, я встигну,
Домчу як швидкісний експрес,
І сподіваюсь без «ексцес»…,
Ну що, Михайло Косолапий…,
Таки домчав мене до хати…,
Тобі я дякую, старий,
Нічого більшого не мрій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469765
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 02.01.2014
автор: Ніколь Авілчаду