В якім лайні ми,брате,живемо,
Бранці часу в запліснявілім світі-
Щось робимо, а,начебто, спимо
Як малюки,у пелюшки сповиті.
Як сумно, що від часу Кобзаря
Ми так і залишились чередою.
І далі бути нам у злидарях,
Як не бажали бути з головою.
А тих,що на коліна не ставали,
В усі часи було до болю мало.
Холопу марно волю дарувать -
Йому одвіку краще під панами.
Я б ладен був на все те наплювать,
Та жаль онуків,що зростуть рабами.
2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469789
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.01.2014
автор: віталій чепіжний