[b]Я дитина війни з сорок п’ятого року,
Перше вересня світ здарувало мені.
Батько був інвалід і добавив мороки
І відкинув з народження аж десять днів.
Виростала завзята у прагненні волі,
Відчинивши тихесенько двері життя.
Роздивлялась на світ коливаючи долю
Юні роки шукали святе майбуття.
Так пройшла по життю забуваючи втому,
Клич любові несла від отецьких воріт.
В рокотанні весни від хімічного грому
Мрія – думка лягла у сумний заповіт.
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469857
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2014
автор: Юлія Ющенко