Попильнуймо за вітром Минулого,
Відгукаймо планетний парад!
Площі й зáкутки стали більш людними.
Б'ються в ряд. Об заклад. Зорепад!
Повернімося до натурального ,
Сполохнімо банальним "рушай!"
Усі ждуть того дня вирішального.
Не чекай! Не гукай! Не звертай!
Ви живі. Ви живі, як приречені,
Хай думки й поневолює жах.
Ви несéте дітей новоспечених
Наче птах. До життя. На руках.
Враз зітхнули: Земля не спинилася.
Група етносу вільно снує.
Рік минув, а чого ми навчилися?
У Росію йдемо, чи ЄС?
А на те він і вітер Майбутнього,
Щоб зуміть попередити люд.
Об'єднаймось на фоні трикутника.
Космос. Зірка. Єдиний маршрут.
Гірше мати пасивне відношення,
Скласти руки й не знати, хто ти.
Бо поразка — лишатися осторонь,
Перемога ж — попереду йти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469862
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 02.01.2014
автор: Митрик Безкровний