Вийшла якось я надвір
І побачила примару:
Колісниця - горицвіт, жінка - наче пава.
Стала я сміятиь з них,
З того мов дуету,
Та почув Мороз про це
І наслав квартету:
Бабу злющу ураган,
її внука вітра,
Сина веселкового божка
Й невістку-хуртовину.
Почала благати я:
"Боже, зглянься",
Та не чув мене тоді:
Бо жидівськими справами займався.
Тоді мовила я слово до Мороза-діда.
І почув мене дідусь.
"Більше донечки не кривди", -
Мовив лагідно вже він.
І послухала його.
Що було робити!?
Коли злюка-хуртовина,
Печі не затопити.
А без печі ми, селяни,
Як самурай без шаблі.
Жити можна, та меду
Бочками до горла не заливати.
02.01.2014 рік, Рівне
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469866
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2014
автор: Просто Нікі