Красуні-зорі відбивались у баюрі,
північний вітер доносив зізнання,
і знову мертвий спокій після бурі
настав, як після сліз пора прощання.
Забуті спогади ожили на світли́нах,
і хоча на скронях легка́ сивина́,
душа зосталась в квітах і перлинах,
а в очах таїться все ж та глибина.
Малинового чаю кілька філіжанок
і начебто нічого не змінилось,
бо сонце загляда з-поміж фіранок
і добре серце б'ється, як і билось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469964
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.01.2014
автор: Наталя Кушнір