ПОКИ НЕ СКІНЧИТЬСЯ ЖИТТЯ

[b]Коли  закінчиться  життя
Сама  цього  не  знаю.
Що  ж  я  зробила  до  пуття?
О,  Боженько,  благаю!
Назад  погляну  –  прожила,
Роки  мої  де  ділись?
Що  залишила,  що  змогла?
Нічого…  не  посміла
Я  вирвати  з  життя  СВОЄ,
Що  дане  мені  Богом.
Підносила  усім,  що  є…
Така  моя  дорога.
Стомилася  від  всього  я
Щоденним  тим,  що  бачу…
Сльоза  гірка  –  сумую  я  
В  нічній  пітьмі  я  плачу.
А  ранком  встану  до  зорі,
Біжу  я  на  роботу.
О,  Боже,  як  не  до  душі,
Чому  такі  клопоти?
Перекосило  все  життя,
Заплутало  в  дрібницях,
А  там  у  серці,  каяття  –  
Душевна  таємниця.
Писати  прагла  все  життя,
Була  ж  бо  несмілива.
Прийшло  на  старість  каяття,
Душа  моя  змарніла…
Ой,  Боже!  Серденько  болить!
Чому  нещасна  доля?
Тече  сльоза,  душа  не  спить,
Бо  ж  не  прийшла  ще  воля.
О,  воленька-свобода  є,
Розповідай  несміла.
Несла  життя,  як  неживе,
Дорогою  блудила.
Не  знала  де  себе  знайти
І  місця  не  пригріла.
Усе  не  те,  не  до  мети,
Й  не  до  мого  вже  діла…  
Скалічило  моє  життя,
Перед  очима  –  прірва…
Печаль,  журба  –  одне  сміття,
Лиш  залишилась  –  Віра!
Молюся  Богу,  вся  в  сльозах,
Розповіла  Марії  –  
Іконі  Божій  –  по  очах  
Мої  почула  мрії.
Молилась  довго,  довго  я,
І  плакала  й  ридала,
Тоді  я  спати  не  могла
І  Матінку  благала:
Ой,  Матінко,  допоможи,
Візьми  мене  до  себе!
Не  можу  жити  у  журбі
Я  хочу  вже  на  Небо!
Я  стала  потім  засинати,
Ще  зовсім  не  заснула.
Сказав  мені:  «Пиши!  Писати!»
Чийсь  голос,  я  здригнулась…
Він  повторяє:  «Ти  пиши,
Не  треба  ще  на  Небо,
Ти  не  пізнала  ще  душі,
Тобі  писати  треба!»
Про  що  писати?  Про  печать?
Вже  пізно,  я  стомилась,
 А  Божа  Мати  Благодать
Свою  мені  покрила.
Взяла  я  ручку  і  папір,
Я  встала  серед  ночі
І  написала  давній  твір
І  від  душі  й  охочий.
Він  так  сподобався  мені,
Уважно  перечитала.
Це  ж  Матінка  мені  вві  сні
Сама  продиктувала.
Цариця  Неба  і  Землі
Я  дякую  ту  Силу!
Що  визволила  із  журби
Й  мене  переродила.
Іконі  милій  я  молюсь
І  хочу  всім  сказати:
Я  від  душі  вам  зізнаюсь…
Що  значить  Божа  Мати!?
Тепер  пишу  щодня,  вночі  –  
Моє  це,  дане  Богом…
Та  не  дійшла  ще  ідучи…
Все  ж  вийшла  на  дорогу.
Бо  ж  над  усе  є  Божа  Воля,
Викладаю  почуття…
Пишу  –  така  на  старість  доля…
Поки  не  скінчиться  життя![/b]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470011
Рубрика: Поема
дата надходження 03.01.2014
автор: Юлія Ющенко