Світанок сонно простягає руки
І горнеться до теплого плеча.
Яка надія і яка спонука
Займається в довірливих очах!
Як він чекає і добра й любові,
Дарунків щедрих працьовитих рук,
Що світ звільню від ненависті й крові.
Від болі, і печалі, і розлук.
Що світлих набудую я чертогів
І виплекаю сонячні ліси,
Веселі прокладатиму дороги
До радості, кохання і краси.
Що і чистішу землю, і багатшу
Нащадкам ревно в спадок передам…
Я озираюсь. І усе, що бачу
Пече докором болісним. А вам?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470050
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2014
автор: stawitscky