Ох, і мете! Сніжинок міріади
Світ загорнули в сиву пелену.
Вощать налиті охрою лампади
На захололу рунну білизну.
Свистять вітри, мов пізні електрички,
Дзвенить поземка цукром по шибках.
Чиїсь забуті білі рукавички,
А може снігу клапті на гілках?
Тремтять під хутром кетяги калини,
Немов багряні грудки снігурів,
Густа завія пухом лебединим
Затьмила скельця теплих ліхтарів.
У білій піні губляться вокзали,
Пурга в'юни́ться, ніби жеребець!
Бреду собі, закутавшись у шалик,
Як вишня в соболя́чий комірець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470107
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.01.2014
автор: Наталя Данилюк