Ведмідь в лісі проживає,
Клишоногий – кличку має.
Та в ведмежому роду
Мають всі таку ходу.
Шерсть руда, аж червоняста
А назвали бурим й баста.
Що він добрий, смирний звір,
Так лише в казках – повір!
Це хижак, полює гарно,
І рибалить теж не марно!
Мед і ягоди збирає,
Де знайти їх – добре знає!
Ще він дивну звичку має,
Що на зиму засинає.
В нього хата – це барліг
І якщо він вже заліг,
Цілу зиму буде спати,
Лапу у ві сні смоктати.
Байка це про лапу, ні?
Та в барлозі, на весні,
В мами і ведмедя тата
Десь беруться ведмежата!
04.01.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470311
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 04.01.2014
автор: Мирослав Вересюк