Скільки сказано слів,
Скільки пролито крові,
Скільки ран незагоїних ти залишив.
Не чекаю жалю, наситилась тобою,
Вже ніколи, почуй же: ніколи,
Тебе й поглядом не одарю.
Скільки болю посіяно в душу,
І який пожинатиму плід?
Я любов"ю покрити змушу,
Кожен промах твій, кожен гріх.
Не суджу; бо нема досконалих,
А сама ще частіше грішу:
Коли серце відразу все знало...
Чом тоді я себе не спиняла,
Чому тілу тріумф віддаю?
І слова ті, нічого не варті,
Все знецінене,рівне нулю,
Палко бігли - й лишились на старті,
Всі судини проникли азартом,
Ми загинули гідно в бою.
Лиш тепер розумію:
не вартий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470571
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.01.2014
автор: Аня Гаврилець