Яка щаслива світла мить,
Господь малям у світ з’явився,
І зірка в небі майорить,
Волхвам зірковий шлях відкрився.
Несуть волхви дари землі,
І пастухи тому є свідки,
Спаситель в ясельцях лежить,
Й ягнятко над малям схилиться.
Такий малесенький, смішний,
І ручки в небо ледве тягне,
Та це Спаситель знають всі,
І голови в покорі нахиляють.
Радій, Маля, дитинству і любові,
Бо не легким, здається, буде шлях,
Не буде, може, іншої нагоди,
На небі Божім зірки рахувать.
В труді спасіння будеш йти по світу,
Гукати душі грішні в каяття,
І так багато впертих Тобі скажуть,-
"Хто ти, що лізеш у моє життя!
Чи ти життям моїм прожив в неволі,
Чи став ти грішним й вийшов з небуття!"
А Ти в мовчанні повз них пройдеш,
Бо знаєш, що воскреснеш для життя,
Що всі гріхи візьмеш собі на плечі,
Що будеш битий, скривджений як раб,
Розп’ятий за любов і знов в життя воскреснеш,
Розіб’єш ворота, що в пеклі зачиняють нас.
Та зараз Ти маленький, гарнюсіньке дитя,
І світять Тобі зорі, щаслива вся земля...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470652
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.01.2014
автор: Сергій Ранковий