Пуста душа…пусті думки…
Холодні ночі і багато смутку
Грудневий дню, ненавиджу тебе
За віщо ти картаєш мою душу?
Хіба я винна, що я ним живу?
Хіба я винна, що його кохаю?
Що не вбачаю світло і красу
І як чужак прекрасного цураюсь?
І знов живу в полоні його слів
Слова-ніщо, але й цього не чую!
Набридло розрізняти «в сні» і «наяву»
Вже обрис твій я подумки малюю
І вже собі пообіцяла все забудь
І повернуть собі щасливі ночі
Не люблю зиму, за її нудьгу
Нудьга – це він, його уже не хочу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470670
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2014
автор: UkrainianGirl