Руки човником, в них – океан
З твоїх слів і сліз моїх прозорих.
В ньому тонуть безіменні зорі,
Що несли бажання наші – нам.
Руки човником – як до твоїх,
Мені б рибою, краплею, тінню,
Загорнутись в холодну і синю
Твою воду. Й молитись на сніг.
Руки човником – знаю, не ти,
То зима буде винна, як крига
Схопить води й мене – бо ж не встигла
Повернутись, зігрітись, простить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470705
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2014
автор: Опівнічниця