Найкращі помирають молодими,
До слави йдуть дорогою страждань.
Величний-бо – не той, хто раб гордині,
А хто життя за істину віддасть…
Великими стають не ті, хто ситі,
Хто в золоті смакує рай земний,
А ті, хто спромоглись для інших жити,
У долі не питаючи ціни.
В Сибірських тюрмах, у засланнях лютих,
Калічилися, заживо гнили.
Словами тяли чорні крила смути,
Щоб свій народ звільнити від імли.
Герої України – в казематах
Нащадкам прокладали світлу путь.
За правду не боялись помирати.
Хай вічно у серцях вони живуть!
Хай подвиг Василя дає нам сили
Пітьму здолати, вийти із біди,
І довести, що маємо ми крила,
Що недарма помер він молодим!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470865
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2014
автор: Лілія Ніколаєнко