[i][b]Це притча справді вже стара
всі її добре знають
як кожна з тих, що вчать добра
яке всі забувають...
Бог землю людям роздавав,
а українці спали,
коли усе добро роздав
до нього завітали.
і каже Бог до тих сплюхів
“Ви наче й не ледачі
маєте гарних дітлахів
і доброї всі вдачі...
красиві ваші всі жінки
і добрі господині
відважні в вас чоловіки
і дружність є в родині
на жаль, всі землі вже роздав...
прихильне серце до вас маю
чому, народе, ти заспав
та все ж ...відріжу вам кусочок раю”
в полоні райської краси
жили усі наші діди.
гаї...ріки...степи...ліси
Чи ж заслужили все це ми?
Ми нищимо усе що маєм
ми не цінуємо дарів
на ближнього ще й зло тримаєм
невже Бог наш цього хотів?
Та мабуть Він майбутнє знав
чому ж кусочок раю дав?[/b][b][/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470880
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2014
автор: Небесна