Здавалося б ,любов не має меж
Її кордони стерті крізь століття
І я мала,аби кохать тебе
Та моє серце каже зовсім інше
Чому затьмарює мій розум погляд твій?
Чому серденько рідне б’є у скроні?
Коли я відчуваю рідний подих твій
Коли я знову йду в твої долоні
Було завжди мені цікаво знать
Чи ставишся так само ти до мене
Так само ніжно чи горять твої вуста
Коли ти ними тягнешся до мене
…Ніколи не жадала так почуть дзвінок
Від так коханої тепер мені людини
Тобі я свою душу й серце віддаю
Ти ж «Будь ласкавий,думай щохвилини,
Про свою дівчинку,я ж так тебе люблю»
Так ти хворієш?,мені тебе шкода
Я ж серцем хвора й думкою про тебе
Віддай свою любов,а тобі життя
То будьмо щасливі,я тебе благаю*)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470895
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2014
автор: UkrainianGirl