Відправила своїх птахів за тобою,
Соромязливо прикриваю пустоту
Вже очі стали кольору неба
Так пильно гляділа тебе на шляху.
Думками невпинно летіли листи,
Минав безповоротно час
Усе залежало від миті,
Все не залежало від нас.
Я вітру ані трішки не боюся
Він ніжиться в моєму волоссі,
Я кожної ночі тобі снюся
Таємниця криється в голосі.
А ти просто...
Моє марення...
Температура за межами життя
Не забуду про прощення
Будь тут...
Без тебе я неначе пуста.
Багато було написаних слів
Вкинула їх у багаття
Те,що не сказане залишила в серці
Таке вже моє прокляття.
У нас одне небо,
Але різні зорі
Я з ними вітаюсь щоночі,
Я в пам'яті спогад лишила для себе,
Чекаю на тебе охоче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470934
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2014
автор: Міра Ковальчук