Доки здзвонять колоколи-живе надія
Як одинокий змучений монах
Пробудить колокол,запустить вічну мрію
І задзвенять із нею почуття
А щирих почуттів не так багато
Хто ж доброту замінить на землі
І не полюбить більш ніхто,як мати
Іди монах,дзвони в колоколи!
Машину часу ще не винайшли і досі
Та зараз вже напевно знаю я
Немає краще смакоти,ніж у бабусі
Немає краще в світі дідіуся
Бринить душа на обгорілих струнах
Замучили ці струни вже колись
Пустить стрілу вогню і запалити душу
Підсильно лиш монаху-дзвонарю
Живіть же серцем,слухайте-очима
І задзвенить обурений монах
Бо шкода,що його уже не чують
Почуй людино дзвони дзвонаря
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470938
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2014
автор: UkrainianGirl