Над твоїм містом опустився туман,
Ідеш по вулиці, в очах відбивається ліхтар...
В твоїх очах пусто, ніби чиста душа,
Ніби зовсім не було минулого життя.
І все, здавалося б, просто, нічого складного,
Все в межах твоєї осяжності розумової,
Та дивні думки ламають твою голову,
Намагаються знищити невідомою подобою.
І тебе болить серце та ти не зважаєш,
Затяжка одна, друга, третя, вдихаєш
Дим від цигарок і приємне запаморочення...
Куди ідеш, в яку точку призначення?
Життя тебе кидає то вправо, то вліво
І ти то упираєшся, та піддаєшся грайливо,
Який наступний крок? Важливі питання,
Щоразу безліч промов та непотрібні зізнання.
І все так сіро, і все так буденно,
Тобі хочеться любові, але все сумно пекельно,
Ти шукаєш її серед разових відносин,
Та вони тільки віддаляються, зайві зносини.
Шукаєш щастя а алкоголі, інтернеті, наркотиках,
Та вони тільки крадуть твої подихи,
Не приносять щастя, не дають забутися,
Вони руйнують і на ранок нагнітають досмерті.
Вмикаєш якусь музику, вслухаєшся в тексти,
Знаходиш там себе і розчинаєшся, віддаєшся...
Та кому віддаєшся? Нікому, примарне бачення,
Яке на хвилини рятує тебе від реальності.
Щоразу пізно лягаєш, не висипаєшся,
Та у снах час від часу до мрії торкаєшся,
Та коли прокидаєшся усе кудись зникає
І ти знову і знову в туман міста вертаєшся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470977
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2014
автор: Alara