Відкаганіли маки, відцвіли…
Спливає час бурхливою рікою.
У краї, де щасливими були
Осінній степ сивіє ковилою.
Здригнулась вись, умилася слізьми,
В зажурі похилилася калина.
Чужими на світанні стали ми,
Любов гірчила присмаком полинним.
І ріжуть небо крила журавлів,
Згасають зорі тихо над ланами.
Ти зберегти кохання не зумів
Дощами плаче осінь поміж нами.
Відкаганіли маки…І любов
Оцвітиною стелиться під ноги.
Вогонь у грудях ще не захолов
Та не зійдуться наші вже дороги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471062
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2014
автор: Катерина Дмитрецька