Україно моя,найпрекрасніший краю,
Що світиш нам,як вічний оберіг,
До тебе погляд щирий свій звертаю
І знову б’ю чолом об твій поріг.
Стою на сході сонця і чекаю…
Повільно тане в небі зірки слід.
Так жадібно повітря я ковтаю,
Спостерігаю журавля політ.
Думки тривожні вітер навіває,
Перед очима - спогади сумні,
Коли історії сторінки я гортаю,
Пригадується знову все мені.
О матінко,царице душ вкраїнських,
Подай дороговказ нам для життя,
Щоб не погинуть на дорогах грішних.
Чи то назад уже немає вороття?
О мово, солов’їна й барвінкова!
Безмежний храме світла й чистоти!
Плекаєш всіх так ніжно й калиново,
І як же нам тебе не берегти?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471113
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.01.2014
автор: Ярина Семчишин