Коли у чоловікові вмирає хлопчик,
Він забуває, задля чого ріс.
Зі всіх наявних мов я хочу
Довчить одну - до стовбура і сліз.
Якби драконом із руїн постати!
Забути щем прощання кораблю!
Нехай розшукують сусідні штати
І всі жінки запропонують шлюб!
У цьому світі я для тебе віддаю
Усі слова, окрім «люблю».
Безцінно мати пам’ять і зникати,
Безцінне місце, де ти завжди сам.
Я хочу ні до чого не звикати
І нічиїм не вірити словам.
Якщо мене шукатимуть солдати,
То гугл скаже, що мене нема,
Я – застаріла й непотрібна карта,
Зі мною не цікава гра.
Зелене світло не дає свободи,
Бруківка розриває душу ніг.
Якщо мене немає у колоді –
Я переміг?..
P.S. У світі безмежних подорожей осідла людина – мрець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471186
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 09.01.2014
автор: Олександр Ткачинський