Ми не зможемо дихати разом,
Кожен має дорогу свою,
Не тримай ти на мене образи,
Дай пожити хоч трохи в раю.
Хай твій образ літає по хаті,
Твої сльози течуть по вікні,
Ми обоє у тім винуваті,
Що для нас стали стіни тісні.
Розуміння давно нас лишило,
Термін дії кохання минув,
Сонце щастя не довго світило,
Я напевно це першим відчув…
Заблукали, чи збились з дороги
І немає назад вороття,
Попереду життєві пороги,
Та таке певно наше життя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471220
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2014
автор: Віталій Назарук