Рецензії на існуючі та неіснуючі фільми
Фільм:
Вечірній експрес "Сансет Лімітед"
Країна: США
Рік: 2010
Жанр: драма
Тривалість: 91 хв.
Режисер: Томмі Лі Джонс
У головних ролях: Семюел Л., Джексон, Томмі Лі Джонс
Чорний є білий, а білий – чорний. Якщо дожити до кінця фільму, то можна зануритися у сонячне світло (такого роду прозріння умовно назву світлом дитячого нерозуміння). Ви тільки уявіть який дар для протестанта не змогти навернути атеїста; який великий дар є залишитися обеззброєним перед Богом усвідомивши, що всяким атеїстом теж керує Бог.
Бог наскільки любить, що дає можливість покінчити життя самогубством, дає шанс прожити цілу вічність у бажаній, навіть жаданій темряві. Професор екзистенціаліст виявився не таким уже й дурненьким професором, він впевнено аргументовує чому ненавидить цей світ.
Але сонце ніколи, ніколи не заходить до кінця, на відміну від світла темрява має свій ліміт.
Фільм:
Три ідіоти
Країна: Індія
Рік: 2009
Жанр: драма, мелодрама, комедія
Режисер: Раджкумар Хірані
У головних ролях: Аамир Хан
Видно страждання багатотисячно-кастової Індії приносить винагороду соковитих плодів справжньої драми. Фільм широкого розмаху за межею фантазій, за горизонтом мрій і людських почуттів. Від сліз до реготу, просто без гальм. Це те кіно, яке стимулює мріяти.
Головний герой Ранчо – от яким можна бути хлопцем, якщо відважитися повірити у безмежний всесвіт у кожному куточку якого б’ють джерела пригод і насиченого життя.
(якби ці фільми існували то я б хотів їх подивитися)
Анотація до фільму
Рой нарешті знаходить красиву дівчину, чуйну, добру, лагідну. Уже відбулися заручини, незабаром весілля.
Рой переходить на іншу роботу. Раптом, він усвідомлює, що фатально помилився, він вдивляється в очі своєї нової співробітниці і розуміє що був з нею до початку сотворення світу.
Надто пізно. Залишаючись на одинці із сльозами свого горя, у нього залишається єдине запитання: Чи є в тому всьому Христос?
фільм 2
Нічне сіяння червоних вогнів
«Потрібно йти далі, здобувати нові вершини». Навіть радянський альпінізм був значно гуманнішим. На рятування дівчини витрачено не так багато зусиль, можливо тому вона стала черговою жертвою могутньої безодні Кавказу.
Психоделік. Фільм про те, що істинно не сублімується – про людське життя, яке в своїх тунелях любові має вихід в інші незнані світові виміри.
Данило розпаковує свій наплічник, у пухівці знаходить записку. Це не останній спогад про неї, згодом вона присниться йому у яскравому сіянні червоних вогнів.
Гіркі сльози стають кульмінацією зовнішньо невидимої, але внутрішньо глибокої туги за коханням.
Рецензія на фільм
«В диких умовах»
Життя не вимірюється в кількості років
Біблія. З книги Мудрості (найбільш цитована фраза на похоронах молодих людей)
Хочеться зазирнути. Що там? за стінами офісів та будинків. Що людині відкривається за межею людських можливостей? Найрезонансніша стрічка для тих хто хоче прожити своє життя по інакшому.
Важко підійти неупереджено до Into the wild, бо маю неабияку особисту симпатію до цього фільму.
Центральним, питомим та невичерпним питанням фільму є питання особи головного героя, упевненого, талановитого хлопця із високими моральними вимогами до себе та до інших. Мандрівник, екстреміст, естет, справжній гурман гострих відчуттів, той що звільнився від усяких матеріальних речей, зумів втекти від кровожерливої пащі цивілізації.
Він злився з природою, вбивши оленя він відчув що вбив частину себе. Його не спіймав час, Супербродяга наче переміщається в інший вимір, інший світ. Мандруючи, Александр попадає у Ню-Йорк, в місто всобіувязнених душ. Там, до болі знайомому, споживацькому суспільстві ринкових відносин, в суспільстві прагматистів та лицимірів, він вдивляється в очі «джентильменів» в краватках і в них пізнає себе.
Проблеми в сімї, всякі негаразди, навіть сльози батьків варті того, що по справжньому, насичено жити, коротко, але жити насправді, жити в повні. Не багатьом вдавалося відходити у засвіти із усмішкою на обличчі та зі сльозами на очах, беручи зі собою мудрість пережитого.
Режисер сам обігрує себе, в кінці натякає, що так жити не можна, але упродовж усієї стрічки переконує що нічого кращого не може бути.
До речі Александр зустрічається з одним добрим дідусем; стик юнацької безстрашності та сивої мудрості – вбивча сила, справжній динаміт. Їм разом усе буде по плечу, з’єднавшись, вони могли б створити щось дуже вартісне, але Алекс ще цього не знає, він і тут прощається, він йде дальше, йде на Аляску.
Там на Алясці можна побачити себе – лева, що вирвався із клітки, дикого звіра – себе, чиє серце перебуває у абсолютній свободі. Думаю, наш герой все робив правильно, але Господи, як же мені все таки шкода його батьків, як шкода батьків!!!
Думки на епізод з фільму «Відстрілюючи собак»
Дану ситуацію я побачив так.
Жадоба управляти, несприйняття іншого, вороже ставлення, страх не виконати вказівку, нелюдська система влади загалом, як виявилося і сьогодні може вбивати із більшою швидкістю аніж це робили гітлерівські концтабори.
«800 чи 937 тис. чи 1093 тис. осіб» - як легко вимовити ці слова. Нізащо ні про що мільйон людей вбито іншими людьми у сучасному 1994 році.
Мирне населення вимушено організовується в табори, які охороняють французькі військові. Саме в одному із таких таборів розгортаються події фільму. Нестача води, страх штовхає мирних жителів тікати і саме за парканом революціонери мечетами ріжуть на смерть жінок і дітей. Врешті руандцям доводиться заглянути смерті просто у вічі, коли вони дізнаються, що військові покидають їх. Африканці залишають навіть без Бога, оскільки європейські християнські місіонери теж сідають у військові вантажівки.
Кінцівка досить есхатологічна – католицький священик чомусь залишається у цьому «пеклі», вдивляється в очі беззахисних людей пастор розуміє, що він уже знаходиться в Царстві Небесному.
Мультик про дівчину і смерть
Смерть!, ти не приходи, бо я маю коханому дати їсти і вночі не приходи, бо співатиму йому колискову
Коли смерть дає час дівчині бути з коханим до півночі, мені особливо запам’ятався образ човника у верхній частині клепсидри, де закохані наче потопаючі веслами «боряться» із часом аби хоч ще трішки пожити в любові.
Неймовірно хороша есхатологічна звістка – час вийшов, а дівчина і надалі із своїм коханим, і мабуть буде з ним вічно, бо любов є доти доки є прагнення зробити милість іншому.
Андрій Дацків
Рецензія на фільм
«Єлена»
Реж. Андрей Звягінцев
Проблематика – класова нерівність
Рік - 2011
Крадеш гроші – знай, що можеш померти і не розтратити їх
По правді сказати, фільм холодний, з надмірою нудьги і нестачею життєвої енергії. Кіно картина містить звичайні діалоги, в який виставляє на сором російські реалії. Хочеться щоб така архаїчність взагалі зникла, тим паче в XII столітті.
Такого роду фільм додає тривоги, він скучний і непотрібний. Так думаю не тільки я, а й мільйони молодих людей мого віку. А може й і ні, як каже одна з героїнь фільму «Лейно солодке – мільйони мух не можуть помилятися».
А може це велична «церковна музика» в кіно до якої ми молоді, нажаль, ще не звикли.
На арені псевдо любов і справедливість, гіперопіка і заклик до боротьби, халява і працьовитість, заздрість і порозуміння. Але одразу і не розбереш хто є хто.
Історія про дві жінки: правду та брехню. Правда – молода рудоволоса дочка міліонера, матеріалістка, що не вирізняється культурними манерами, вона хамовита, вживає непристойні слова, плюється, курить і п’є. Брехня – нова жінка міліонера, медсестра, жертовна доглядальниця із багатолітнім стажем, турботлива матір, лагідна бабуся, богобоязка християнка.
Брехня голосно привселюдно плакала, правда ж, запізнилася на похорон і стиха пустила сльозу.
Хоч і брехня тріумфувала, але тепер вона щоразу тремтить від привидів ночі.
Питання чистих універсалій (справедливості, добра, любові) легко розуміються по всьому світу, до того ж російський режисер спромігся вдало їх донести. Відтак схвальні відгуки кінокритиків із 45-ти країн, спеціальний приз журі канської програми «Особливий погляд», відзнака «Ніки» і «Золотого орла». Ну, і звичайно, сценарій взятий із реальної історії життя, начебто досконалий, залишається лише здогадуватися скільки років його корегували, покращували.
Андрій Дацків
Рецензія на фільм
«Нокдаун»
Реж. Рон Ховард
Проблематика – шлях боротьби одного боксера
Рік - 2005
За межами рингу, життя теж добряче б’є по пиці.
Потрібно ще битися за те щоб битися.
З дитинства мріяв вийти за тривимірний простір цього світу. В деяких моментах творцям цього фільму це вдається, зокрема вдало передано стан душі головного героя, а ренгенне зображення легенів під час ударів, взагалі є чимось новеньким у кіноматографі.
З поміж усі екшенів, цей направду вартий уваги. Особам які не полюбляють бойовиків, рекомендував би не робити поспішних висновків, адже тут жанр виходить поза власні межі.
Велика депресія сплямила гонор великого боксера, тривалий голод перетворив одвічного воїна на «собаку». Нікого не цікавить хто він насправді, зараз він жебрак, його діти не мають що їсти.
Але Бредок буде підніматися з колін. Це буде не важко. Від нього ніхто нічого не очікує, на ньому давно поставили хрест – ідеальні умови для аперкоту зненацька.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471372
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2014
автор: Андрій Дацків