Куди не гляну глухий кут,
Кругом безвихідь, страшна тьма,
Немов настав той страшний суд,
І в тому виходу нема.
Все сплюндрували, все зганьбили,
Народ пусте нехай терпить,
Немов хреста в серце встромили,
Та настає розв’язки мить.
Зневіра ходить душу рве,
Серце пече, в грудях болить,
Народ усе переживе,
Та він прокинувсь, він не спить.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/500-glukhij-kut.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471379
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.01.2014
автор: Антоніна Грицаюк