Просто так.

Про  що  поговоримо  сьогодні?!
Ну,добре.Я  почну.  
Настрій  вже  набагато  кращий,але  все  ж  не  ідеальний.  А  точніше  не  такий,як  хотілося  б  мені.Чесно,хочу  додому.  А  де  я  зараз?  Неважливо.
Хочу  додому,до  нашого  дому!  Там,де  зустрічатиму  тебе  щоранку…  Там,де  зможу  обійняти  тебе  у  будь-який  момент..  Там,де  немає  проблем..
Давай  розкажу  тобі,як  тут,де  я  зараз.  
Ніби  й  зима,але  снігу  немає  зовсім.  Та  я  його  і  не  хочу,не  люблю  сніг.  Не  цікаво.
Будинок,у  якому  живу  наповнений  життям.  Не  звикла  до  такого..  Краще  вже  самотність,більш  звично.
Щоранку  мені  готують  сніданок,пізніше  обід  і  вечерю.  Їм  я,як  ти  розумієш,навіть  забагато..  Потовстіла.  Але  ти  ж  любитимеш  мене..і  таку?
Щосекунди  згадую,як  ти  усміхаєшся.  Так  легко,кутиками  губ(обожнюю  твої  губи),а  потім..потім  «шкіришся»  на  повну.  Люблю  такі  моменти.  Тоді  мені  стає  також  весело,приємно  і  надзвичайно  добре.  
Намагаюсь  витерпіти  ще  тих  декілька  днів  до  нашої  зустрічі.  Знаєш,не  думала,що  буде  так  важко..  Розумію,що  побачимось  лише  на  декілька  секунд,але  твої  обійми..  ці  швидкі  обійми,такі  приємні.
А  взагалі,то  щось  я  «розлізлася»!  Забагато  «нию».  
Йду  краще  чимось  себе  займу.
Поговоримо  завтра.
Бувай.
P.S.Шоколад  я  люблю  молочний.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471519
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2014
автор: Взаємність.