Руки голы выше локтя,
А глаза синей, чем лёд.
Едкий, душный запах дёгтя,
Как загар тебе идёт.
И всегда, всегда распахнут
Ворот куртки голубой,
И рыбачки только ахнут,
Закрасневшись пред тобой.
Даже девочка, что ходит
В город продавать камсу,
Как потерянная бродит
Вечерами на мысу.
Щёки бледны, руки слабы,
Истомлённый взор глубок,
Ноги ей щекочут крабы,
Выползая на песок.
Но она уже не ловит
Их протянутой рукой.
Всё сильней биенье крови
В теле, раненном тоской.
_ * _
Руки голі вище ліктів,
Очі льоду ще синіш.
Запах дьогтю душний, Їдкий,
Личить, як загар. Ще й більш.
І завжди, завжди розкритий
Комір в куртці голубій,
І рибачки зойкнуть тихо,
Зашарівшись при тобі.
Навіть дівчинка, що ходить
В місто продавать камсу,
Ніби сторопіла бродить
Вечорами на мису.
Руки мляві, зблідлі щоки,
Погляд млість таїть густу.
Краби їй лоскочуть ноги,
Повзаючи по піску.
Та вона їх вже не ловить
Й не торкається рукой.
Все сильніш удари крові
В тілі зраненім журбой.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471526
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2014
автор: Радченко