Ми не побачили нікого
Коли заглянули в серця
І найстрашніше, що тривогу
Вже стерли з власного лиця.
Ми не хотіли чи брехали
Брехали навіть власній душі
І страх, якого ми чекали
Тільки тепер нас вже обвив.
Тільки тепер минулі бажання
Минуле щастя нам зійшло
Та потреба в ньому вже відпала
Лишилась згадка на те що було.
І ми спалили світ в долонях
В долонях власної тривоги
Лиш згадка обпікає скроні
Та вже відсутня допомога.
Ти зовсім інша. Я замкнувся
Замкнувся в самій тишині
Хоча і в прах не обернувся
Та сиджу немовби уві сні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471590
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2014
автор: John Rashe