На горизонті, вигнутім дугою
Бринить вітрило ранньої зорі.
Над ним в сновиддю втомленій горі,
Ридає чайка просинню живою,
Тяжіння потопивши якорі.
Манірних хвиль скривавлені сувої,
Байдужо котять нескінченний стрій.
Між локонів грайливо-пінних вій,
Яких піском очікують прибої,
Баркас хитає ніс іржавий свій.
Зопрілі сіті сипле знову й знову
Між перекатів валунових зграй,
Надію поплавцем одягши в край,
Старий рибалка – пілігрим Азову,
Розсвіту осміхаючись потай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471592
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.01.2014
автор: Осіріс