ТВІЙ СВІТ

…ніби  стоїш  
у  прони́зано-ли́повому  осонні
на  приміському  пероні,
перед  очима  –
шви́дкісний  потяг  мимо  
летить  –  
мов  кіноплівка  кадрами  –  мерехтить:
бачиш  себе  –
на  живому  осо́нценім  тлі,  
відображеною,  мов  у  розбитому  дзеркалі,  –
у  кожному  кадрі-шклі,
у  кожнім  вікні,  що  пролітає,  –  вагоннім  

бачиш  себе  –  у  осонні,
на  розлогім  липовім  тлі  –
множи́нно  відбитою
у  залитому  сонцем  шклі  –
на  кожнім  
осліплено-миготли́вім  кадрі  віконнім
вагоннім:

ті,  хто  всередині  потяга  –  всі  –
то  спільний,  
суцільний,  
загальний  людський  світ,
а  твій,  особистий  –
відносно  потяга  –  зовні:
тільки  у  кожнім  вагоннім  вікні  –  
бачиш  себе  –  у  відображенні…  
ілюзорнім

на  осмисленому  
просторо́вому  фоні

…твій  світ  
за́вжди  любить  тебе:
от  скажеш:  «…нині
небо  таке  –  синє…»,
він
одразу  ж  пого́диться:  
«…синє,  синє  –  аж  голубе…»  

бо  -  любить  тебе

а  скажеш,  приміром:  
«…небо  сьогодні  –  сіре…»,
світ  закиває  прово́рно  
і  підтакне́  :
«…сіре,  сіре…  
навіть  і  по́части  чорне…»  

бо  не  сприймає  «не»

твій  світ  у  всьому  
пого́джується  з  тобою
із  йому  притама́нною
радістю  і  любов`ю

для  нього  істина
у  останній  інстанції  є  –
кожне  слово  твоє,
може,  і  не  продумане,  випадкове  –
слово,
решта  усе  –  загальне
і  похідне́
 
твій  світ  не  розуміє  –  «не»

подумаєш:  
«…я  не  люблю́    зелене  пальто!»
світ  почує  –  
«…пальто…  зелене…»
і  скаже:  «кохана  моя  турбо́то,  
покладись  на  мене:
буде  тобі  пальто
і  –
неодмінно!  зелене…
цілко́м  
покладись  на  мене…»

світ  не  знайомий  із  часткою  «не»
кожне  слово  твоє  –  для  нього  ствердне,
беззапереч-не…

твій  світ  –  однопо́люсний,
і  стосовно  тебе  його  полюс  –
суцільний  плюс…

що  замовиш  –  усе  буде  так:
світ  забага́нки  твої
радісно  вво́лювати  мастак

залишилось  одне,
дрібне́  –
бажати  «без  не»:

скажеш,  приміром:
«…хочу  миру!..»

світ  і  почує:
«миру…  миру…»

а
із  протилежної  сторони  –
ніби  те  саме:
«не  хочу!  не  хочу  війни…»

а  вийде:
«…хочу  війни…»

і  розразиться  
якась  локальна  війна  –
чия  у  тому  буде  вина?
   
твій  світ  
відбивається  у  тобі,  
як  верба  у  воді  –
у  цілковитій  злагоді,
у  ствердній  завжди  
відпові-ді

11.01.2014

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471781
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 11.01.2014
автор: Валя Савелюк