Як умру, то поховайте мене десь подалі
Від паганої країни, де казли пагані.
Що не скажеш, що не вдієш, все не так, як треба.
Мов би маю я хапати всім по зірці з неба.
Щоб дістати з неба зірку, треба вміння мати,
Хотів навичку на шапках ту відшліфувати.
Для людей же я старався, а мене за грати.
З юних років довелося за народ страждати.
Іще й галасу зчинили на всі регіони,
Мов не шапки цупив з них я, а знімав корони.
Тож я сидячи второпав, що не те знімали.
Голоси в них треба красти, щоб усі мовчали.
За науку братки мене професором звали
Й щоб підкреслить особистість на «фе» нажимали.
А для того, щоб не стало «фе» всім прецедентом,
То наразі називайте мене президентом.
«Професура» всю країну обдере до нитки,
Розбіжиться вся по світу, замигтять лиш литки.
Не прошу увіковічить у ваші скрижалі.
Лиш прошу вас поховати мене десь подалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471944
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2014
автор: привіт