Я день у день чекаю мить,
Як серце спинить всі страждання
І в небесах десь прогримить
Тривожна пісня на прощання.
Я стану вільним, наче птах,
в безкрайній всесвіт помандрую...
Поміж зірок, неначе в снах,
Це буде скоро, дзвін вже чую!
Я не люблю, як плачуть люди,
Хто знав, любив - хай не ридають!
Але коли мене не буде,
Тоді, напевно, й не згадають!
Забудуть - знаю я напевно,
Чомусь так порожньо в душі...
Життя своє прожив даремно,
Даремно кляті ці вірші...
Всі почитали і забули...
Це так образливо, до болі...
Ось знову дзвін... Вже близько, чули?
У вісімнадцять вмру поволі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472032
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2014
автор: Дід Михалич