А ніч, як подруга мені,
Завжди вислухає і пораду дасть.
Та побачивши перші сонячні промені, -
Залишає мене... Ну, що за напасть?!
День-розлучник приходить непрохано,
Його вже не чекає ніхто!..
Він все тягнеться й тягнеться довго,
Плете своє безглузде веретено.
А коли вже темніти починає,
Я в передчутті тільки найкращого,
Знаю, що до мене знов завітає, -
Знавець всього прекрасного..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472157
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2014
автор: klakova