Зеленіють озимі жита,
Вітерець гонить вруну ранкову,
Воскресає холодна земля,
Одягає хустинку тернову.
А у полі взялася моква,
Грузнуть ноги у грязькім болоті,
Теплий дощик асфальти змива,
Сушать крила пташки у польоті.
Сонце вгору постійно спішить,
Гріє землю, як мама дитину,
Біла хмарка, як мрія летить,
Вимальовує в небі картини.
І горнуться до неба хліба,
Прагнуть вибитись в щедре колосся,
А земля, свого сонця раба,
У пташинім мовчить безголоссі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472178
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2014
автор: Віталій Назарук