Підставив міст під зливу хвору спину,
Блищать перила рідкісним кольє.
В вікні міського фотоательє
Сумує в дощ красуня із світлини.
Їй до людей кортить під парасолі,
Набрид ліхтар – щоденний візаві.
Гілля полощуть липи вікові,
В калюжах краплі скачуть, мов квасоля.
Маніжить дощ із неба по вітрині,
Потік змиває з тротуарів пил.
Та змити сум не вистачає сил
Дощам з очей красуні на світлині.
Фото з інтернету (картина Д.Кустановича "Дощ у місті")
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472220
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.01.2014
автор: Галина_Литовченко