С. Єсенін[i](вільний переклад)[/i]
Клен ти мій опалий і заледенілий,
Чом ти похилився в заметілі білій.
Може щось почулось, чи когось побачив?
Чи ідеш гуляти за село, козаче?
.
І, як п’яний сторож, вибіг на дорогу,
У заметі снігу приморозив ногу.
Так і я, п’яненький, все шукаю двері,
Не дійду додому з пізньої вечері.
Там на тин оперся, там вербу помітив
Тай співаю пісню, згадуючи літо.
І на розі хати ще побуду кленом,
Тільки не зів’ялим, а таки зеленим.
Ой, утрачу скромність, затуманю мізки,
Як чужу дружину, обніму берізку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472267
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 13.01.2014
автор: I.Teрен