В народі нашому вражає-
Зберемось плакать чи співать,
І з тої ж миті починаєм
Самі із себе кепкувать.
Зусім себе не поважаєм-
Ми недолугі, ми слабкі...
Ми неспроможні, ми бажаєм
Чужої сильної руки...
Та ви на себе подивіться.
З яких-то пір до нас прийшло-
Як щось лиш скажеш Українське,
Нараз "забите ти село"?
Назвіть ви націю на світі,
що стане з себе кепкувать?
Сама весь час себе глумити?
Яке ж то враження справлять
Ми будем в світі? Поважають,
Хто для досягнення мети
Змітає тих, хто ЗАВАЖАЄ!!!
І ось над цим подумай ти!
І не скавчи вже, бісів сину!
В собі козацтво розбуди,
І до мети, за Україну
Розпрямся гордо, і іди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472347
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2014
автор: Сокольник