Ясний світе! Пречудовий світе!
Бога нескінченна благодать!
Лише вчора щебетали діти.
нині - внуки стали підростать.
Та нехай, аби душа не скніла.
Так уже влаштовані світи.
Ну, а нам тепер пора до діла,
до святого діла перейти.
Тож наллєм і вип’ємо по першій
за найкращих внуків на землі,
щоб вдавалось їм чудово вершить
всі діла - великі і малі.
Вдруге візьмемо бокали в руки,
доки ще вино іскриться в нім-
оженити нам своїх онуків
і діждатись правнуків у дім.
Третє слово - то веління неба,
думаю, погодяться усі,
що іще міцніш любити треба
наших наймиліших бабусів.
Далі рахувати вже не будем.
Внукам же розкажемо колись:
щоб із них повиростали люди -
предки до "рятуйте" напились.
Досить, мабуть солов’єм співати,
нетерплячка недарма бере:
почина в бокалах закипати.
Помолились, друзі, і - вперед!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472468
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2014
автор: stawitscky