Одинокий голос – незавидна доля,
Як пошарпані в дорозі черевики.
Заслабка вже воля дійти краю поля,
А за полем дикі передсмертні крики.
=
Там конають в муках ті, що бій програли,
бо мечем і болем зранене їх тіло.
І лунають в небі ангельські хорали,
то звершилось правди справедливе діло.
=
Для одних – вся слава. Іншим – смерть у вічі.
Де ж тут справедливість, правди де вінець?
Кров’ю все залите поле жита й січі,
перемога й слава, і життя кінець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472478
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.01.2014
автор: Едельвейс137